20799536_1734793506822179_3842166502973731784_n

Як потрапити в іншу країну, не виходячи з дому, або моя історія хост фемілі

Дизайн без названия (1)

Практика іноземної мови 24/7, іноземець, який стане другом на все життя, тотальне занурення в культуру іншої країни і можливість поділитися власною – думаєте це все про стажування закордоном? Аж ніяк, це можливості, які відкриваються перед учасниками програми хост фемілі тут, в Україні.

Цього літа більш більш ніж 70 людей по всій Україні прийняли у свої домівки іноземних волонтерів. Ми хочемо поділитись з вами історіями чотирьох сміливців, що прийняли у свої домівки іноземців, які приїхали викладати мови в рамках проекту Language School від AIESEC в місті Києві. Вони погодились розповісти нам, як життя пліч-опліч з людиною з абсолютно іншої культури вплинуло на них та  їхні родини.

Розпочнемо з кінця. Головне фото було зроблене під час подорожі китаянки Джесіки та її хоста, українки Вероніки, до Львова. А що ж було перед цим щасливим моментом? Тисячі хвилин очікувань та переживань, сотні запитань і омріяна зустріч в аеропорту з 18-річною дівчиною, що обожнює реп і об’їздила мало не півсвіту.

Ось що розповіла Вероніка про свої шість тижнів з іноземною подругою: «Джесіка насправді відкрила для мене вікно в абсолютно нову країну – Китай. Тепер я знаю, що діти в Китаї можуть навчатися по 14 годин на добу та ночувати в школах. Було надзвичайно цікаво дізнаватися, що і як їдять в Піднебесній. Я ніколи не забуду нашу поїздку з Джесікою та ще кількома іноземними волонтерами до Львова. Усією нашою міжнародною тусовкою ми ходили волонтерити до Соціальної майстерні: робили табуретки. Я так рада, що стала частинкою культурного обміну, змогла познайомитись з багатьма людьми з різних країн, які приймали участь в проекті Language School  в рамках міжнародних волонтерських стажувань».

20799536_1734793506822179_3842166502973731784_n

Дмитро Зеленяк, студент НаУКМА, захостив Рафлі, громадянина Індонезії. Під час першої скайп-зустрічі Рафлі та його майбутньої хост фемілі, мама Дмитра також розмовляла з волонтером. Коли ж представник AIESEC запитав Дмитра,  як усе пройшло, хлопець відповів: «Мама від нього в захваті». Схоже мамі таки справді сподобалось, адже родина Дмитра хоче взяти участь в програмі хост фемілі ще раз.

Я вдячний AIESEC за незабутній досвід, а саме за участь в програмі хост фемілі. Раніше навіть уявити собі не міг, як двоє студентів  з Індонезії та з України можуть жити під одним дахом, або навіть більше: скільки спільного може виявитися у їхніх культурах та сприйняттях світу. Це той досвід, коли змінюється все ваше уявлення про мусульман. А я знаю про що кажу – адже жив із самим Аль Кадафі (повне ім’я волонтера – Рафлі Мухамед Аль Кадафі). Люди з Китаю, Єгипту, Індонезії, Іспанії такі подібні, що сумніваєшся чи взагалі ми чимось відрізняємось, окрім кольору шкіри.  Мир – наріжний камінь нового світу, а комунікація – інструмент його досягнення.

На відміну від інших учасників програми хост фемілі Софія Лісовик точно знала, що хоче прийняти дівчину з Китаю (адже це так цікаво – дізнатися про азійську країну, в якій ще жодного разу не була). Що ж розповідає Софія про свій досвід хост фемілі?

Що таке бути хостом іноземного студента? Це значить, що ти автоматично стаєш гідом-екскурсоводом (але не лише по туристичних, а й найтаємніших та найпрекрасніших місцях твого міста), перекладачем (гарна практика!!!), кухарем (не приготувати борщ людині з іншої країни — гріх, навіть якщо вмієш готувати лише пельмені та чай). Але найголовнішим є те, що ти стаєш ДРУГОМ! І ні, не лише на тих нещасних 6 тижнів, а, можливо, назавжди. Чесно кажучи, було важко після закінчення проекту. Всі волонтери стають частиною твого життя. Що все казати про людину, яка жила пліч-о-пліч з тобою майже півтора місяці. Я пам’ятаю мою зустріч з Фіоною наче це було учора. Її рейс прибув раніше, а я запізнювалася. Хоча, як не дивно, я підійшла до зони очікування буквально за 3 хвилини, до того як Фіона та 3 інші волонтери вийшли. Вітання, квіти (хоч і зроблені із кульок), багатохвилинні черги, і, НАРЕШТІ, додому! Китайські солодощі, дивні снеки, чай та трохи відпочинку, пізніше екскурсія Києвом. Весь проект ми буди разом. Сміялись, їли, спали, інколи навіть плакали. Обмінюватись культурою — напевне саме класне. Вчитися їсти палочками, смакувати рис з омлетом, вчити базові фрази китайською (до речі, зараз почала вивчати) …. Інших волонтерів, які приїхали до України, я теж ніколи не забуду. Хлопець з Мексики дав спробувати гуакамоле та червоні цукерки, які більше схожі на приправу для гострої їжі. Дівчина з Єгипту навчила мене насолоджуватись холодною погодою. Студенти з Туреччини були неймовірними співрозмовниками. Волонтер з Тунісу вселив надію у мою німецьку. Боже, усіх речей і не згадаєш.. Не буду багато балакати. І так сльози на очах від спогадів.. Так хочу повернути ті 1 липня – 16 серпня. І якщо у вас є можливість стати частиною великого проекту від AIESEC — використайте її, як цим літом зробила я.

19642527_312615445865626_5853541503932948895_n

 Софія Дорошіна захостила дівчину із самісінького Марокко. «Хто не ризикує – той не п’є шампанського» – сказала Софія,коли погодилась захостити Фатіму, яка вже летіла до Києва і яку вона не бачила до того жодного разу. Ми б трішки перефразували її слова: Хто не ризикує – той не знаходить справжніх друзів з інших куточків світу. Ризикуйте як Софія і читайте її крейзі історію:

Скажу наперед — я жодного разу не пошкодувала ні на хвилинку. Чесно кажучи, це було найяскравіше літо завдяки Language School! Так склалося, що ми не спілкувалися до приїзду Фатіми, але це не стало проблемою і наше ранкове знайомство за чашечкою чаю пройшло досить добре і весело. А згодом це стало навіть нашою маленькою традицією – Perfect cup of tea.
Ми одразу зрозуміли що в нас багато спільного
, тому я була неймовірно щаслива. Нам всі казали, що ми схожі. Пригадую, як одного разу сиділи на Хрещатику, розмовляли, а поруч з нами сів хлопець з Ірану, ми познайомилися, поговорили і потім він запитав, чи ми не сестри. Ми відповіли що ні, але він так і не повірив нам. Тому потім ми казали, що ми сестри і всі безсумнівно вірили.

Мій тато не дуже добре знає англійську, і тому, як мені Фаті розповіла під кінець проекту, за весь час він сказав їй лише 4 фрази: «Fati, smile!», «Hi», «Goodnight, «Let‘s go!».
В мене є молодша сестричка, і навіть вони знайшли спільну мову. Вона постійно хотіла гратися саме з Фаті, приносила їй свої іграшки та книги. Це було дійсно мило, адже Фаті ще в перший день сказала
, що не дуже любить маленьких дітей. Кіра стала першою дитиною, яку вона полюбила, ну а я відповідно другою.

20707583_2398011590423088_18972515_n

В останні дні проекту ми поїхали до Львова. Чесно кажучи, це були найкрутіші дні. З ранку до ночі ми гуляли вуличками Львова, розмовляючи дійсно про все на світі, бо за цей час ми стали дійсно гарними друзями і могли говорити абсолютно про все.
Пройшло вже більше місяця після її від’їзду, а ми продовжуємо спілкуватися щодня, з ранку до ночі. Вона вивчає українську, я – арабську. Шалено сумую, бо – Фаті це унікальна та неймовірна людина, яку я надто сильно люблю і якої дуже не вистачає. Не вистачає нічних розмов та перегляду фільмів, веселих прогулянок та просто теплих обіймів
.
Я дійсно вдячна
AIESEC за таку чудову можливість. За можливість знайти дійсно гарного друга, хоча, за цей час Фаті для нас вже стала невід’ємною частиною нашої родини.

Всім, хто зараз вагається, хостити чи ні — однозначна відповідь ТАК!
Ви знайдете гарного друга, покращите мову та просто весело проведете час разом.
Це буде саме той час, який ви будете з теплотою згадувати, бо це нереально.
Бажаю це дійсно відчути та пережити на собі.
А головне – знайти саме свою ідеальну дівчинку чи хлопчика і просто насолоджуватися моментом, робити багато фоток на радіти життю разом!

Тато Софії шалено сумує за Фаті і сім’я хоче прийняти нового волонтера взимку. Ну як щодо тебе? Готовий зробити крок на зустріч невідомому, як це зробили наші герої? Якщо не їдеш на стажування, то новий іноземний друг приїде до тебе вже цієї зими.

Заповнюй реєстраційну форму, щоб взяти участь у програмі хост фемілі вже зараз!

 

0 replies

Leave a Reply

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *