AIESEC під час війни очами його членів. Частина друга

Продовжуємо досліджувати життя AIESECерів з Тетяною Репою! До цього місяця вона була членкинею команди міжнародних професійних стажувань, зараз - координатор відділу управління талантами в локальному комітеті Університетів Києва, в організації вона 5 місяців.

Ми починаємо історію Тетяни з перших днів війни, і не можна сказати, що для неї вони були легкі. Родичі дівчини залишилися в Луганській області, тому кожен день і тоді, і зараз сповнений тривог і переживань. До війни дівчина мала багато планів, проте в перші два тижні повномасштабного вторгнення їх було знищено, а сама Таня погрузилася в апатію, в якій не могла нічого робити. Дні були просто стрічкою новин і запам’яталися як велика чорна пляма.

Зараз ситуація покращилася за рахунок інтенсивного навантаження з усіх сторін: університет, робота і, звісно, AIESEC. Час від часу знов накриває, проте така зайнятість допомагає не думати про погане, а все ж знаходити в собі сили рухатись далі.

Не останню роль у поверненні до “майже нормального” життя відіграв AIESEC. Коли робота в організації стала відновлюватися, було складно працювати, виходити на зв’язок. Потроху Тетяна втягнулася в рутину - стала відвідувати зустрічі комітету, заглиблюватися в завдання і навіть вирішила подаватися на позицію вище!

“Загалом це відбулося завдяки підтримці тіммейтів, інших членів локального комітету. Люди дуже допомагали, з’явилося відчуття, що я не одна, що я всередині цілісного організму, який рухається вперед з прогресом” - каже дівчина.

Якби не це, Тетяна, можливо, й не залишилася б в організації. Був період певного вигорання - коли переймаєшся, що не вистачить часу, було постійне метушіння в голові: піти чи лишитись, піти чи лишитись? Вагомими аргументами для прийняття рішення стали розмови з AIESECерами. Вони допомогли переосмислити себе, зібратися і написати круту заявку на підвищення позиції.

Як ми вже зазначали, Тетяна була у складі департаменту, що займався вихідними професійними стажуваннями (займалася підбором проєктів для людей, які прагнуть поїхати на стажування за кордоном, та допомогти їм пройти процес затвердження). Цікаво, що з початком війни цей департамент не припинив свою роботу, а навпаки став корисним для тих, хто шукає роботу. Розуміючи, наскільки важливо людям зараз мати заробіток, члени відділу намагалися зробити так, щоб у всіх бажаючих була можливість поїхати на стажування. Крім того, з’явилося більше проєктів для українців, адже міжнародні партнери теж розуміють ситуацію і намагаються підтримати наших громадян. 

Тетяна каже, що ця підтримка дуже відчувалась навіть у процесі роботи з ними - всі висловлювали занепокоєння, пропонували допомогу; як тільки з’являвся новий проєкт, закордонні партнери одразу ж про це повідомляли і намагалися зробити все, щоб апліканта затвердили. Весь процес роботи побудований на швидкості і ефективності, щоб якнайбільше наших співвітчизників могли отримати можливість стажування.

Оскільки Тетяна потрапила в організації за тиждень до початку повномасштабної війни, то не мала змоги відчути як це - працювати офлайн. Дівчина була дуже здивована, що онлайн-формат добре спрацював та дав можливість отримати новий насичений досвід. Особливо сильний зв’язок вона побудувала із дівчатами з команди - їх зустрічі замість звичайної години могли тривати дві, а то й три.

Щодо майбутнього організації у Тетяни доволі чітка позиція - в жодному разі її потенціал не зупинити. Війна модифікує проєкти і фокуси, проте гнучкість і адаптивність системи і зараз дозволяють підтримувати релевантність організації, і в майбутньому ще більше будуть об’єднувати та розвивати молодь. Українська молодь завжди шукатиме, де їй втілювати свої ідеї у життя, де вчитися і допомагати іншим. Саме тому AIESEC є і буде!

Останньою своєю розповіддю поділиться Маргарита Козуб, віцепрезидентка департаменту івентів, в AIESECу 1 рік і 4 місяці.  

Разом із зайнятістю в організації, Маргарита з початку війни волонтерить - плете сітки, збирає кошти та гуманітарну допомогу для ЗСУ. Для дівчини ця діяльність не є новинкою, адже подібне вона робила ще після початку бойових дій 14-го року. 

Зараз Маргарита у Харкові і настрій у неї близький до бойового.  Думки дівчини зосереджені навколо одного - перемоги. Саме бачення такої цілі мотивує і допомагає волонтерити з перших днів. Як сама вона каже: ”Мій стан залежить від країни, адже все моє - з України”. 

За останні 4 місяці вона зрозуміла три для себе найважливіші речі: 

1. те, що є, може зникнути у будь-який момент, тож треба цінувати і насолоджуватися кожною миттю;

2. важливо вкладатися в себе - ходити на курси, шукати додаткові можливості, вчити мови і тоді будь-яка ситуація буде підконтрольною;

3. головне - берегти тих, хто поруч .

Як очільниця департаменту івентів у своєму локальному комітеті, Марго відчула помітний вплив війни на свою роботу в організації. На початку думала, що івенти тепер не потрібні, бо ж не до цього. А потім прийшло розуміння, що якраз її команда може ініціювати круті проєкти, і так виникли AIESEC-фонд та Study with Ukraine.

AIESEC-фонд - ініціатива Маргарити та ще однієї віцепрезидентки локального комітету Харкова - Васіліси Худік. Дівчата шукали допомогу для ЗСУ і мали гарні результати: у Краснодарі знайшли харчі та речі, які потім були доставлені у Харків. Наразі AIESEC-фонд не функціонує, бо замість нього тепер маємо не локальну, харківську, ініціативу, а повноцінний гуманітарний проєкт на рівні всієї України.

Study with Ukraine - навчальний проєкт, який залучає іноземних дітей та студентів та українців-вчителів. Наші вчителі можуть спробувати себе в ролі викладача на 45 хвилин і провести дітям урок на одну з 6 тем, що стосуються Цілей сталого розвитку і культури України. На думку Маргарити, таким чином діти за кордоном вже змалечку будуть знати про Україну, а для розповідачів це чудова нагода відволіктися та спробувати себе в новій ролі.

Маргарита розповіла нам і про настрій всередині локального комітету Харкова. З іншими віцепрезидентами вони придумали, як урізноманітнити мемберам життя в організації та краще познайомитися з ними. Так почалися “Secret dates” - зустрічі один на один у форматі віцепрезидент-мембер, під час яких можна говорити на будь-яку тему. Учасники “дейтів” могли як дізнатися більше про людину, так і з’ясувати для себе незрозумілі аспекти діяльності організації. Родзинка зустрічі - ти не знаєш заздалегідь з ким вона буде, що ще додає цікавості.

Сама дівчина дивується, що більшість команди не припиняла спілкування ні на мить, змогла оперативно зібратися і почати роботу над новими проєктами, що допомагали б Україні та українцям.

Напевно, саме завдяки постійному контакту та залученню у кінці семестру в локальному комітеті Харкова на вищу позицію (з тіммембера на тімлідера) подалася рекордна за останні кілька років кількість людей. Для порівняння - минулого року було 13 чоловік, які хотіли увійти до складу мідл-менеджменту, цього ж - 26 - і це незважаючи на велику дистанцію, напругу і стрес через війну.

Велику роль в цьому зіграло розуміння, що AIESEC - це саме та стіна, на яку можеш спертися, якщо будеш падати, а люди тут - саме ті, на яких хочеш рівнятися і з якими хочеш проводити час. 

Наостанок Маргарита нагадала, що історія AIESECу почалася якраз таки після Другої Світової - війни, яка виснажила весь світ. І якщо тоді була молодь, яка рухала організацію вперед, то зараз навіть без питань зрозуміло, що AIESECери - це кремінь, який може зробити і змінити все, тож AIESECу ще рости і рости, допомагаючи людям долати нищівний вплив війни.

Війна лишає свій відбиток на більшості людей - і це нормально. Нормально відчувати стрес і занепокоєння, нормально бути спокійним і нормально робити те, що тобі подобається і приносить користь. Війна - не привід закриватися в собі, навпаки - шукайте щось нове, оточуйте себе людьми, діліться емоціями! Якщо не вистачає натхнення - беріть приклад з AIESECерів: вони точно є прикладами людей, які черпають сили з буденностей і знаходять в цьому свій шарм. 

Для членів AIESEC в Україні цей період показав, що єдність і підтримка друзів дає змогу налаштувати життя і досягти нових висот. Ми розуміємо, що зараз організація є як ніколи релевантною, бо ми можемо розповідати міжнародному ком'юніті правду і розвивати українську молодь, щоб вона привела суспільство до мирного і вільного життя!